Лихоманка супроводжує більшість гострих респіраторних захворювань. Виявивши у дитини підвищення температури тіла, батьки мають вирішити, чи слід понижувати температуру і, якщо слід, в який спосіб це зробити.

1. Понижувати температуру тіла необхідно у таких випадках:

– несприятливий анамнез (наявність перинатальної енцефалопатії, судом, вродженої вади серця);

– підвищення температури тіла більше 38.5 С

2. При температурі тіла більше 38,5С потрібно:

• забезпечити дитині постільний режим

• поїти її часто, малими порціями (компот, підсолоджений чай, відвар шипшини) для забезпечення підвищеної тепловіддачі за рахунок рясного потовиділення;
• годувати залежно від апетиту (не можна примушувати дитину їсти), переважно вуглеводною їжею;

3. Найбезпечнішими жарознижувальними засобами для дітей є парацетамол, його разова доза – 10-15 мг\кг, добова 60 мг\кг.

4. Недопустиме курсове застосування жарознижувальних засобів, через підвищення небезпеки діагностичних помилок, пов’язаних з пропуском симптомів серйозних інфекційно-запальних захворювань, таких як пневмонія, менінгіт, пієлонефрит, апендицит тощо. У тих випадках коли дитина отримує антибактеріальну терапію, регулярний прийом жарознижувальних засобів недопустимий, оскільки може затримувати визначення необхідності зміни антибіотика. Одним з об’єктивних критеріїв ефективності ліків є зниження температури тіла.

5. При “рожевій” лихоманці (шкіра рожева, волога, гаряча на дотик,при цьому відбувається активна віддача тепла через шкіру і менша небезпека перегрівання організму) для посилення тепловіддачі дитину необхідно роздягнути і обтерти водою кімнатної температури тіла відбувається спазм судин і зменшення тепловіддачі.

6. Якщо відсутні ознаки токсикозу (озноб, міалгія, блідість шкіри), лихоманка у межах з8 – 38.5 С не потребує медикаментозної жарознижувальної терапії.

7. Якщо у дитини під час лихоманки (незалежно від ступеня її прояву) погіршується самопочуття, наявні ознаки токсикозу, жарознижувальну терапію необхідно призначити негайно. Також необхідно комбінувати прийом жарознижувальних лікарських засобів із препаратами, що разширюють судини (папаверін, дібазол, папазол).

8. Важливо оцінювати всі клінічні симптоми, аналізувати процес перенесення лихоманки (чи змінюється при цьому поведінка дитини, активність, апетит тощо). Усі особливості бажано фіксувати у медичній картці дитини, щоб із часом якомога швидше зорієнтуватися у доцільності і методах надання їй першої долікарської допомоги.